<< Главная страница

ГригорIй Сковорода ВступнI дверI до християнсько&IUML; добронравностI.



Категории Iсторично-Мемуарна Проза ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Фiлософський трактат   Бог зробив потрiбне неважким, а важке — непотрiбним. Немає нiчого солодшого для людини й нiчого потрiбнiшого, як щастя. Щастя ж у серцi, серце в любовi, любов — у Законi Вiчного. Якби щастя залежало вiд мiсця, часу й вiд плотi, то ми б його нiколи не знайшли Щастя, як повiтря i сонце, даються людинi даром. Щастя близько — воно в серцi i в душi твоïй. До розумiння цього веде наша десяти глава розмова. Голова I. Про Бога. Свiт складається з двох натур: видимоï i невидимоï. Видима — це всi створiння, невидима — Бог, який ще в стародавнiх народiв називався розумом всесвiтнiм, або натурою, iснуванням, вiчнiстю, часом, долею, неминучiстю, фортуною та iн. У християн це Дух, Господь, Цар, Отець, Розум, Правда. Голова II. Про вiру всесвiтню. В усi вiки всi народи вiрили, що є якась таïна, якась сила, що всiм володiє i всiм керує. Пiдданий може помилятися i вважати лакея за самого пана, але нiхто не буде суперечити, що є дiйсний пан, котрого пiдданий i в очi не бачив. Голова III. Промисел загальний. Бог тримає цiлий свiт, як годинникар годинник. Одушевляє, годує, впорядковує, обороняє, а потiм повертає знов у брудну матерiю — в землю. Тому його називають ще математиком, геометром або гончарем. Голова IV. Промисел особливий для людини. Натура подiбна до найкращоï архiтектурноï симетрiï, моделi. Якщо рiд, мiсто, державу збудовано за такою моделлю, то вона буває раєм, небом, домом Божим. I якщо людина збудує своє життя за таким зразком, то буде в ньому святиня й благочестя. Лице Боже, вiдбившись у душi нашiй, перетворює нас iз диких i бридких тварин у людей, здатних до громадськоï згоди, незлобних, стриманих, великодушних i справедливих. Всесвiтнiй розум, найвища Премудрiсть або Бог, зробили так, що ми вiдрiзняємося вiд звiрiв милосердям i справедливiстю, а вiд худоби — стриманiстю й розумом. Не намагайся додуматися, як ця Божа Премудрiсть народилася, звiдки взялася; вдовольняйся видимим, прислухайся до пророкiв, що голосом Божим говорять людям про Закони Божi. Голова V. Про Десятисловiє. Хай не буде в тебе богiв iнших, крiм мене; не сотвори собi кумира; не згадуй iм'я Боже даремно; пам'ятай день суботнiй — поклоняйся Боговi не самими порожнiми церемонiями, а справжнiм дiлом, щиро беручи зразок з Нього. Вiр, що сам собi вдесятеро користь чиниш, коли допомагаєш iншим. Шануй отця свого; не вбивай; не чини перелюбу; не крадь; не посвiдчуй фальшиво; не жадай жiнки ближнього твого...  Присвяти ж своє серце щирiй любовi i не дай посiятися в ньому зернам лихих намiрiв. Голова VI. Про правдиву вiру. Щоб закрилася в тобi безодня беззаконства, потрiбна вiра. При нiй повинна бути надiя. Часто ïï уявлять в образi жiнки, що тримає якор. Цi добродiтелi ведуть людське серце до пристанi любовi. Голова VII. Благочестiє i церемонiя — речi неоднаковi. Сила усього Десятисловiя вмiщається в одному iменi — любов. Вона є вiчним союзом мiж Богом i людиною. Ця Божественна любов має зовнiшнi ознаки, якi звуться церемонiями. Якщо ж ця маска не ховає  в собi дiйсного, то залишається сама лицемiрна полуда, лушпиння при зернi. Голова VIII. Закон Божий i переказ (традицiя) — речi неоднаковi. Закон Божий — плiд, а переказ — листя. Закон Божий — серце людини, а переказ — фiговий листок. Iнколи люди про це забувають, змiшуючи чисте з нечистим. Голова IX. Пристрастi або грiхи. Пристрасть є згубне, хворобливе повiтря в душi. Це безпутне жадання видимостей. Найбiльшим грiхом є заздрiсть, а також ненависть, злопам'ятство, гордiсть, пiдлесливiсть, неситiсть, нудьга, каяття, смуток, сум та iнший невсипущий черв'як у душi. Голова X. Про любов або щиросердечнiсть. Безоднi грiхiв суперечить щиросердечнiсть, плодами якоï є: доброзичливiсть, незлобнiсть, прихильнiсть, лагiднiсть, щирiсть, благонадiйнiсть, безпечнiсть, задоволенiсть. Хто має таку душу, той житиме в мирi, милосердi й веселостi.   Коментар     У байках, фiлософських трактатах Г. Сковорода виступає за чистоту людськоï душi, за дотримання Божих Заповiдей, якi зроблять людину по-справжньому щасливою. Вiн закликає жити в гармонiï з природою, прагнути до самопiзнання та самовдосконалення, до невсипущоï працi в тiй галузi, до якоï в людини є природнi нахили та здiбностi.

Метки Вступнi дверi до християнськоï добронравностi, Григорiй Сковорода, ПОЕЗIЯ, IСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, IСТОРИЧНО-МЕМУАРНА, ПРОЗА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ГригорIй Сковорода ВступнI дверI до християнсько&IUML; добронравностI.


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация