ГригорIй Сковорода Всякому мIсту — звичай I права



Категории Iсторично-Мемуарна Проза ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Всякому мiсту — звичай i права, Всяка тримає свiй ум голова: Всякому серцю — любов i тепло, Всякеє горло свiй смак вiднайшло.  Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоïть мiй ум.   Панськi Петро для чинiв тре кутки, Федiр-купець обдурити прудкий, Той зводить дiм свiй на модний манiр,    , Iнший гендлює, вiзьми перевiр! Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоïть мiй ум.   Той безперервно стягає поля, Сей iноземних заводить телят. Тi на ловецтво готують собак,  В сих дiм, як вулик, гуде вiд гуляк,  Я ж у полонi нав'язливих дум: Лише одне непокоïть мiй ум.   Ладить юриста на смак свiй права,  З диспутiв учню трiщить голова. Тих непокоïть Венерин амур,  Всякому голову крутить свiй дур. В мене ж турботи тiльки однi, Як з ясним розумом вмерти менi.   Знаю, що смерть — як коса замашна, Навiть царя не обiйде вона. Байдуже смертi, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну ïï сталь? Той, в кого совiсть, як чистий кришталь...   Коментар У вiршi Всякому мiсту — звичай i права... Г. Сковорода розмiрковує над тим, що багато людей перебувають у полонi своïх згубних пристрастей, марно витрачають життя, обманюють iнших, наживаються за ïхнiй рахунок. У лiричного ж героя поезiï є одна турбота, один клопiт - — як прожити життя чесно, по совiстi. Але смерть нiкого не пощадить — нi царя, нi мужика, i постати перед нею спокiйно може лише той, у кого совiсть, як чистий кришталь. Кожна строфа вiрша закiнчується однiєю думкою — про що має турбуватися людина. У творi багато перелiчень, порiвнянь, дотепних висловiв, якi характеризують марнославство людей. Цей вiрш виконується як пiсня, використаний I. Котляревським у п'єсi Наталка Полтавка. Г. С. Сковорода — видатний украïнський фiлософ, просвiтитель, письменник. Народився в с. Чорнухи на Полтавщинi в небагатiй козацькiй родинi. Володiв багатьма талантами — гарно спiвав, грав на багатьох музичних iнструментах, створював музику до власних вiршiв, мав педагогiчний дар, знав кiлька iноземних мов. Навчався у Києво-Могилянськiй академiï, був спiваком придворноï капели в Петербурзi, виïжджав у складi росiйськоï мiсiï за кордон i мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею, знайомлячись iз культурою народiв цих краïн. Потiм викладав поетику в Переяславському та Харкiвському колегiумах, був домашнiм учителем у помiщика Степана Томари. Не гнався за багатством i славою, до викладання пiдходив творчо, писав власнi пiдручники, далекi вiд офiцiйних настанов, тому довго нiде не втримувався. Вiддавав перевагу вiльному, спокiйному мандрiвному життю, не обтяженому побутовими клопотами. Написав збiрки Сад божественних пiсень, Байки харкiвськi, кiлька фiлософських трактатiв i притч.  Iз його життям пов'язано багато легенд i таємницi. Прагнув до самопiзнання та самовдосконалення, висунув iдею сродноï працi. Помер у с. Iванiвцi на Харкiвщинi (тепер с. Сковородинiвка Золочiвського району), там же й похований. На могилi — епiтафiя: Свiт ловив мене, та не впiймав.

Метки Всякому мiсту, звичай i права, Григорiй Сковорода, ПОЕЗIЯ, IСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Всякому мiсту — звичай i права, IСТОРИЧНО-МЕМУАРНА, ПРОЗА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ГригорIй Сковорода Всякому мIсту — звичай I права